Я зачарований, покорений до болю,
В твоїм полоні і не хочу вже на волю.
Все мрію і не сплю, бо ночі всі безсонні,
І ця твоя усмішка, що у мене в телефоні.
А очі, очі, які вони глибокі невідомі,
Я б так хотів, щоб ти жила в моєму домі.
Щоб прокидатися з тобою в ліжку вранці,
Я обіцяю з мене кава у маленькій філіжанці.
Сумую, знаєш, я чомусь умію сумувати,
Так хочеться зустрітись і тобі усе сказати.
А завтра новий день я проживу без тебе,
Не знаючи чи все оце тобі хоч треба.
Є тисячі світів, мільйон життів на цій планеті,
А я лиш маю кілька слів в моїм нуднім сонеті.
Я вірю, що до мене теж прийде кохання,
Бо ти в моєму серці перша і остання.
