А що ти маєш у кінці?
Коли позаду фініш, а попереду нікого -
пустота...
І хто спитає в тебе про синці?
Хто зніме рани із душі, -
кому вона крім тебе більш потрібна?
А що ти маєш від життя?
Воно було таким швидким і чистим,
як роса...
Але кому твоє просте буття,
Неначе пролісок з-під снігу навесні розквітне?
Кому усю дорогу ти несла тепло?
Для кого берегла його в долонях,
наче скарб...
Якому сонцю розкриватимеш вікно?
І усмішку свою щасливу подаруєш світу?
Кому ти ніжно скажеш: "я твоя"?
Це ж є твій фініш, але у нове життя -
то старт...
Іди сюди, тебе чекаю Я,
До скромності розбещений, спекотний, наче літо...
