Місто кохало мене цього теплого ранку,
Маршрути, колеса, проїзні квитки.
Сьогодні я знов не скуштував сніданку,
Лиш чашка кави встигла десь пройти.
Гортаю вулиці на мапі неба,
Зриваю погляди чужі на самоті.
А завтра жити знову треба,
Усі дірки заповнити на пустоті.
Зупинка... знову мої квіти,
І я смакую запах цих садів.
Що вулицю змогли одіти,
У кольори безмежних почуттів.
Сотні життів людських рятую,
І помираю я десятки раз.
Ніхто мене не бачить, не відчує,
Вже темна ніч і промінь згас.
Я відкриваю очі і вдихаю силу,
Бо я прожив сьогодні цілий день.
Втомився, заправляю крила,
І завтра знов летіти до людей...
