Серед будинків і вулиць
Богом забутого міста
Бліді постаті нашого дня
Та кривий лабіринт передмістя
Я шукав в цих безликих статурах
Вогонь серця і розум холодний
Дізнатись мені лиш вдалось
Верхи дурості і голод духовний
Захід сонця осяює площу
Принцип мій зневажає їх вчинки
Елементи їх рис дарують цю думку
Що їм вже не хочеться жити
