На дворі літо ще,
В душі осіння прохолода.
Пахучі квіти під дощем.
Давно забута насолода.
І літні дні зникають, як міраж.
З тобою, бачимося, ми в останній раз.
Попереду найважче – це розлука,
Позаду пристрасть, і кохання на піску.
Нам в різні боки. Міцно держиш руку.
В чужі міста, немов на ланцюгу.
У кожного будуть свої турботи,
У кожного в житті свої стежки.
Кому навчання, а кому робота.
Потрохи розлітаються пташки.
Залишилось три дні, щоб все згадати,
Набрать тепла щоб пережити холоди .
Осінь вбирає парк у золотисті шати
Тебе й мене нема, є просто МИ!
