Так, ти правий,
Це не я.
Це вимоги брудного суспільства.
Це диктаторські впливи людей.
Це брехні димовая завіса.
Це фальшиві посмішки й слова,
Що тебе день у день зустрічають.
Це душевна щоденна зола,
Від якої, не всі, та страждають.
Ти відкриєш дешеве вино,
Бо художник не знайде на більше,
Ти закуриш відверте гімно,
І погладиш стару свою кішку.
Ти не в силах оце все терпіть,
Ти шукаєш відвертості й правди,
Ти шукаєш за масками вхід
До думок і до серця мадами.
Ти шукаєш бунтарку й дитя,
Щоб в очах розквітали троянди,
Ти віддав би для неї життя,
Але в неї життя вже немає.
Вона стала рабинею ЗМІ,
І в очах вже зав’яли троянди,
Вона була такою як ти,
Та її заманили екрани.
В тебе досі в руках олівець,
І на штанях плями від фарби
У душі очевидний творець,
Як раніше ти хочеш до мами.
Твоя кішка лінива й стара
З столу скинула фото сімейне,
І ти щиро заплакав,
Хоча, фальш назовні рвалась шалено.
І тепер розумієш ти враз,
Ти один, і цей хрест не підняти,
В цьому світі й кохання нема,
І нема кому вже обійняти.
Все що в тебе лишилось це ти,
Це твій пензлик і масляна фарба,
Це твої ще не певні думки
І бажання це все підірвати.
Ти змальовуєш чорні листки
Не шкодуючи ночі і крові,
Чи ти читаєш жахливі книжки,
Сни не сняться тобі кольорові.
Бо вони загубили тебе,
Ти міг бути,
Але розтоптали.
Мільйони сірих мишей,
Нас з тобою з болотом змішали.
ID:
420314
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.04.2013 00:38:29
© дата внесення змiн: 23.04.2013 00:49:16
автор: Анеля
Вкажіть причину вашої скарги
|