Ти польова квітка, яку я ніяк не можу зірвати, - вирвалося із твоїх уст вчора. Що ж ти вклав у цю фразу? Ті хвилини коло тебе дають мені наснагу жити, з твоїх очей пю життя.
Нині прийду до тебе. Маленької і тендітною. Обвіяною вітром, загартованою морозами. Обколеною будяком, з краплями роси і соку на листках. Польовою...
Зірвеш?
