Ці хмари неслись
Немов потяги
По залізничним коліям.
Похмурі та яскраві
Як соняшники, які
Блищать своїм кольором.
Неслись на швидкості,
Немов це остання їх подоріж.
Наче мчались до Бога.
Але дивувались скільки різних імен
Йому дали люди:
Іісус Христос, Алах, Буда та інші.
А ще більше дивувались коли
Бачили усіляки війні через релігію.
Коли помирало безліч невинних людей
Тільки тому що вони
Скажімо шиїти, а не суніти.
І їм було сумно це усвідомлювати.
В ті дні йшло багато дождів.
І хтось неодмінно прокидався вночі
Через стукіт капель по підвіконню..
І мабуть прокидається так само і зараз,
Коли йде дощ..
