(навіяне картиною Івана Марчука)
Які «початки» ще стовпить, які «начала»?
Препросто родяться «царі» й «богатирі».
Ти пам’ятаєш, як мелодія звучала
тобі колись і в горі угорі?
Весь мир тихенько всотувавсь у безмір –
у значену хрестами далину.
Там Вічний Жид тихенько квилив: «Вей із мір…»
Сад спрагло так виснажував весну.
Діди з домів ішли у домовини
(і зі своїм ти розминувся лиш на дні…),
проживши трохи більше половини,
а інше розгубивши десь в огні.
Їм одібралося бажання знати й мати,
тож кожен просто з рани висмикнув свій чоп.
Тебе тоді й народжувала мати
при світлі поминальних ще свічок.
Одразу мантією огорнули тіло…
Корону й миро принесли у дар жлоби…
Але зате ворони туркотіли
там, над колискою, як справжні голуби!
Будила музика таланти, ще таїнні,
розбурхувала прагнення слабі.
Й ти зрозумів, що народився в Україні,
і ця мелодія навіки у тобі.