хай правильно рядки малюють
твій образ у моїм натхненні,
злі люди на тварин полюють,
а самі, наче полонені,
не мають сили вірить в долю,
і все кричать, що вони праві,
як камінець в простій оправі,
а не брильянт, не сиві скроні...
не доживуть – жорстокі люди,
ну а мені так жаль, що неба,
коли помру – то вже не буде,
а зараз я біжу до тебе...
