* * *
Золотава осінь вмилася дощами,
Немов журбу свою змива сльозами,
Заснули в холоді ранкові квіти,
Вже не зриватимуть їх щасливі діти,
Не бігтимуть з букетом в тінь дерев —
З них листя позривав осінній рев,
Сіре небо заховало в собі сонце,
Що завжди радісно всміхалося в віконце,
Не огорне нас своїм воно теплом —
Крокує вперто осінь тихим своїм сном.
