Дивна мова, дивне життя...
наша зустріч така вже банальна.
Я незнаю наскільки тобі дорога
мить побачення й вічність прощання.
Роковий егоїзм твоїх губ,
не забуду як вірила в долю.
Ти не зміг покохати мене,
мої сльози стікають росою.
Розпоч втіхи і щастя німе
я вже знаю, що будеш зі мною,
бо твій стан, стан твоєї душі
Вже шепоче мені: "Я з тобою!"
