Сонце сховало проміння в весняній траві.Райські яблука впали на Землю-їх вже ніколи не спробує Бог.Слідом за ними летать пелюстки.Я стою поруч з сакурою й тримаю свій меч. Я більше не дозволю себе принизити і мені ніхто не згадає про світ страждань.Ви вбивали мою здатність творити,але це ніколи не повториться.Нікому тепер не забрати у мене найдорожче в моєму житті.Ви ніколи не заставите мене слідувати вашим порадам.Я швидше загину,ніж змінюся!Хоча ніхто й не пойме.Я не скорюсь,не впаду на коліна.Я краще проткну своє серце чи горло мечем,але далі смакуватиму яблуками.Я більше не дозволю забирати мене у себе.Мою душу огортає вітер божевілля,затягуючи рану яку нанесли ви.Нікому тепер не забрати у мене найдорожче в моєму житті.Ви не зламаєте мою душу.В ім'я Господа ви не зламаєте мою душу! Я швидше загину ніж змінюся.Хоча й ніхто не пойме.В ім'я Господа ви не зламаєте мою душу!є серце чи горло мечем,але далі смакуватиму яблуками.Я більше не дозволю забирати мене у себе.Мою душу огортає вітер божевілля,затягуючи рану яку нанесли ви.Нікому тепер не забрати у мене найдорожче в моєму житті.Ви не зламаєте мою душу.В ім'я Господа ви не зламаєте мою душу! Я швидше загину ніж змінюся.Хоча й ніхто не пойме.В ім'я Господа ви не зламаєте мою душу!
