. ні, вона не плакала, вона розуміла, що ці сльози їй ще знадобляться….
Вона сиділа мовчки....в її голові крутилося безліч думок....було невимовно погано,у всіх значеннях цього слова....ні,вона не плакала,вона розуміла,що ці сльози їй ще знадобляться....вона мовчки стражлдала,переборювала себе....а може і не себе.....а ту силу,яка керувала нею!Холодний підвіконник,до грудей зжаті коліна,тремтячі руки,все це хотіло тільки одного!Ні,вона не плакала,вона розуміла,що ці сльози їй ще знадобляться!Прекрасно-жахлива ніч переборювала її все більше і більше...вона не може витримати його погляду,що заккликає до себе....невимовна напруга...."подивись....подивись на мене" говорить їй холодний голос ....та вона старається не слухати...все тіло в напрузі....серце б'ється неперервно..."коли це все закінчиться?" питала вона себе..."погрузитись в містичну реальність?чи боротись до кінця з цією лихоманкою?"руки сіпнулись......вона відчувала,як кожна неврова клітина прощається зі своїм життям.....вона побачила,як його погляд падає на її руки....вони тремтіли..але ні,вона не плакала,вона розуміла,що ці сльози їй ще знадобляться....вона не витримує....вона ще занадто слабка....здіймає голову....яскраве світло його жорстокого погляду втупилось у її обличча...небесне око отримало своє...вона нарешті погрузилась у безодню..
