Смуток мій, ти смутку,
завжди зі мною ти.
Не сприймаєш життя шутку,
жахливі в тебе сни.
Смутку мій,ти смуток,
пануєш наді мною.
Не збираю цих я квіток,
не сміюсь весною.
Смуток мій, ти смуток,
чому все дивно так?
Маю сліз цих жмуток,
і літаю наче птах.
Все сумую і сумую.
В душі завжди одна.
Тебе лиш смутку мій цілую.
Ось така вже дивна я.
