Білий сніг, як біле покривало
Впав на землю, ніби світ закрив
Все навкруг заснуло, мов в тумані
Вічним сном під подихом зими.
Та не спить лиш матінка єдина
Стогне, плаче, наче знов в ярмі
Хоч і вільна стала Україна
Вівся сум колючий їй в душі.
Що це з вами українці сталось?
Цвіль і черствість обняла серця…
Я ж бо вас ростила і плекала
Ви чомусь ідете в небуття.
Тож просніться, прошу вас, благаю
Йдіть до праці на своїй землі!
І розквітне наша Україна,
Пролісками щастя навесні!
