Коли християни - католики готувалися до Різдва Христового 1980 року, коли святковий настрій витав над багатьма більш-менш цивілізованими країнами, коли "АББА" набирала сили для прощального акорду в Японії, у лігві кремля на аномальних болотах зібралися головні злочинці імперії зла, аби вкотре підтвердити статус брутальних престарілих збоченців.
- Идея...- якось мляво заледве вимовив 73 - річний ватажок цієї агресивної зграї.
- Какая идея, дорогой леонид ильич ?..- соратники бузувіра намагалися зрозуміти хід його думок, але марно.
- И де я сейчас нахожусь ?..- проснувшись раптом, випалив той.
- На пленуме ц к...
- Пора хоккей идти смотреть. Сегодня мой любимый "ц с к а" играет...
- У нас ещё есть очень важные политические дела. Нужно наши войска ввести в Афганистан...- старці жваво почали
обговорювати резонансну справу.
- А зачем ? - перепитав генсек, що в той момент був схожий радше на чорта, аніж на людину.
- Укрепить дружбу советского и афганского народов и дать решительный отпор любым проискам вражеского империализма.
- Тогда вводите, чего вы меня спрашиваете ?..- червоний генсек брежнєв вже подумки перебував на спортивному майданчику, де червоноармійці перемагали чергового опонента. Так, хокей в с р с р був ідеологією.
- Но Афганистан ещё никто не смог победить. Это горная специфическая страна с очень своенравным народом и властью исламистов - талибов, которые никому не подчиняются на протяжении веков...- спробував заперечити один адекватний високопоставлений військовий Варенников, котрий реально та тверезо оцінював міжнародну обстановку.
- Надо показать после Чехословакии наконец нашу твердость и решительность в борьбе строительства коммунизма во всем мире...
Дикція головного комуніста й мисливця по сумісництву не витримувала жодної критики. Він перекручував слова як тільки міг. Але фатальне рішення таки прийняли. Бідолашні звірі, в яких на полюванні раніше стріляв одіозний диктатор, у ту трагічну мить стали нещасними людьми - афганцями але в геометричній прогресії. Усе пішло шкереберть. Так звана "епоха застою" закінчувалася. Далі підуть цинкові труни з далекої гірської специфічної країни, яку ще ніколи ніхто не завоював на протязі віків. Знищені кишлаки та поселення місцевих мешканців, численні смерті й каліцтва з обох сторін учасників конфлікту, ганьба збоку демократичної спільноти, врешті обвал ціни на енергоносії, падіння престижу самої структури к п р с, крах економіки, що мала шалені видатки на окупацію чужих територій, та інші чинники привели до розпаду совєтського тоталітарного режиму. Твердість розсипалася в друзки...
А поки школярі старших класів збиралися в школах влаштувати новорічні ранки, солдати строкової служби мріяли про жаданий дембель. Але згодом багато з них опиняться під палючим сонцем у справжнісінькому пеклі виконувати свій "інтернаціональний обов'язок" за примхами ненажерливого вищого керівництва. Катастрофа наближалася і вже ніщо не могло її зупинити...
Небо теж не могло спокійно дивитися на шокуючі події і надіслало "дорогому іллічу" важку металеву балку, яка вдало впала на нього 23 березня 1982 року під час робочої поїздки до ташкентського авіазаводу, прискоривши кончину тирана.
Похорони показувало телебачення в прямому ефірі, ще б пак, "велика шишка". Хтось сумував, дітлахи ж тішилися, бо заняття відмінили. Можна байдикувати - краще аніж здобувати "знання", просякнуті шовіністичними тезами.
Саме слово "Афганістан" у вісімдесяті роки минулого століття увійшло до лексикону найбільш страхітливих. Осиротілим матерям, що втратили дітей у цій кривавій бійні, навіть не дозволяли говорити про це. Юнаки старалися будь-якими способами уникнути військової служби, бо та асоціювалася не тільки з "Афганістаном". Саме у ті роки в армії "розквітла" так звана "дідівщина" - ще одне ганебне явище із життя совка. Боже, скільки там отого божевілля. А з виду і не скажеш одразу. Люди ходять собі, говорять про щось. Аж зненацька виринає "лєнін", за ним "большевики" мов слуги сатани...І до цих пір оте усе триває..."Мізки де ?" - спитаєте Ви. Важко сказати. Можливо, через постійне надмірне споживання міцного алкоголю витекли природнім шляхом...Можливо, їх там ніколи не було. Вічна загадка отої геть незрозумілої нормальним людям мокшанської "душі".
"я кров свою змиваю
і хмари стають червоними
і небо стає червоним
і лебеді білі - червоні
але - це лиш початок"
Тарас Мельничук (Князь роси)
