- Ну що, мої любі гастролери, нас чекають Америка та оголені дівчата ! - пафос у голосі незмінного боса музичного угруповання, яке наробило чималого галасу у світі, зашкалював.
- Цікаво - цікаво...- двоє його патлатих учасників - чоловіків переглянулися.
- Зовсім не смішно...- додала ще одна екстравагантна учасниця Фріда.
- О, Боже, знову виснажливі гастролі й перельоти. Я не поїду ! В мене дворічна дитина на руках і донька дошкільного віку ...- завзято протестувала опозиційна вокалістка Агнета - віднедавна також самотня мама.
- Та не переживайте так. Це не оголені дівчата, а дитячий хор, що буде супроводжувати нас при виконанні треку "Я маю мрію"...- їхній звукорежисер намагався заспокоїти усіх присутніх.
- Кожен великий артист для укріплення свого успіху повинен відвідати США ! Тут вершина шоу-бізнесу ; тут вирішують, кому зрештою лишитися в канонах музичного мистецтва ! - продовжував гнути свою лінію, мотивуючи своїх підопічних на нові подвиги, непосидючий ватажок і фінансовий геній великої музичної компанії, яка по кількості проданої продукції обігнала місцевого автомобільного гіганта "Volvo".
В той момент вони виглядали як золотошукачі, що збиралися шукати приховані скарби десь у преріях Небраски чи Каліфорнії.
Годі вже стільки висиджувати у власній студії свої "золоті яєчка" (себто чергові шлягери стругати). Пора-пора показувати наживо - що ти можеш. Два з половиною роки без живих виступів - хіба ж то не ганьба для культового квартету ! Публіка геть втомилася від довгого чекання !
І 13 вересня 1979 року в Едмонтоні стартував останній грандіозний тур "АББИ". Пил золотого піску звіявся, коли на сцену вийшли прибульці з інших земель в сексуальних обтягуючих комбінезонах. Раптово запаморочилось в голові від фантастичного видовища. Нові диско мелодії (привіт від "Бі Джіз") заставляли ноги фанатів тупотіти без перестанку. Самотня розкута Агнета волала якогось особливого чоловіка, який мав з'явитися опівночі, аби прогнати її страхи і провести аж до райдужного світанку : "Гіммі ! Гіммі ! Гіммі а Мен афтер Міднайт !"...Фріда спонтанно танцювала, немов у кабаре, під запальні ритми "Міста літньої ночі". А супутники - хлопці викрикували : "Лабай рок--н-ролл, аби заповнити діри в душі"...Шаленство тривало...
Але 3 жовтня їхній літак, вилетівши до Бостона, попав у страшний шторм. Якимось дивом усе скінчилося благополучно. Вищі Сили схотіли іще послухати унікальні наспіви цих талановитих шведів.
- Невже це кінець !?. Невже нас завтра не буде !?. Яка безславна кончина на злеті слави... - з жахом тремтіли пасажири разом із повітряним судном, що ніяк не міг знайти в тумані злітну смугу для приземлення.
- Я так мало прожила...Святі, захистіть нас - бідолашних грішників...- відчайдушно благала, склавши руки в міцне переплетення, перелякана вродлива гастролера. В той момент вона була справді ближче до неба, аніж до грішної землі.
Наступний виступ довелося затримати на деякий час. Після цього випадку, Агнета твердо вирішила, що це буде останнє турне в її яскравій біографії. З Швеції приїхала її 6 - річна донька Лінда, аби підтримати матір, і доєднатися до дитячого хору, що брав участь у цьому феєричному шоу з вищезгаданою піснею "Я маю мрію".
Адже 1979 рік пройшов під егідою року Дитини у світі. Полум'яна промова борця за мир Мартіна Лютера Кінга через 16 років одержала музичне забарвлення. Це був відносно спокійний проміжок буття перед горезвісним вторгненням радянських військ до Афганістану. Поки що глядачі насолоджувалися пульсуючою енергією супер звуків відомих артистів.
"Я маю мрію - хочу пісню заспівати,
Яка допоможе біди подолати.
Якщо Ти віриш в диво -
Воно обов'язково прийде...
В добро та ангелів я вірю...
Аби усе здійснилося якнайкраще,
Уяву свою підключу.
Крізь шторми пливу,
Тримаючись за неї...
В добро та ангелів я вірю...
В добро та ангелів я вірю..."
