- На вас смотрит весь советский народ. Мы не должны проиграть немцам. Мы их победили во Второй мировой и сейчас не должны осрамиться...- перший секретар ц к к п у щербицький тоном високого чиновника загострив увагу на результаті принципових футбольних матчів для іміджу радянської імперії, котра нізащо не повинна програти німецьким спортсменам в час тридцятої річниці Перемоги над фашистами (ага, одних перемогли, а інші в кремлі заховалися).
Мова йшла про епічне протистояння між київським "Динамо" та мюнхенською "Баварією" в матчах за Суперкубок Європи 1975 року.
- Но это только игра и может случиться все что угодно. У них в составе шесть чемпионов мира. - спокійно відреагував Лобановський - рудоволосий амбітний
тренер киян.
- Тогда лучше не играть, если вы не ручаетесь за результат...
- Это ещё хуже. Они подумают, что мы струсили...
- Что же делать будем ?
- Играть в свой контратакующий футбол, создавать трудности для них и опасные моменты для нас... в конце концов реализовывать их. Команда у нас боевая слаженная.
- Да знаю, видел как вы этих мадьяров весной в Кубке Кубков сделали. Отличный результат "3 - 0". Но здесь же немцы. Это другой уровень.
- Мы покажем достойную игру. Можете не сомневаться.
- Ну-ну, если что не так, приму жёсткие меры. - строгий голос партійного боса на мить повернув ситуацію у лихоліття страхітливих тридцятих. Невже знову когось репресують ?
- Я должен идти, готовить ребят к игре.
- Идите, только без победы не возвращайтесь ! - зарядив на переможний лад всесильний начальник, який, виявляється, був палким фанатом гри мільйонів.
Стояла тепла футбольна осінь. Столичні футболісти посилено готувалися до героїчної дуелі зі знаменитими на весь світ німецькими опонентами.
- Та нічого вони такого не показують у цьому році. Подивися на турнірну таблицю. - веселун Матвієнко, один із захисників команди Лобановського-Базилевича, підбадьорював колег і самого себе.
- Ти їх ще добре не знаєш, коли так говориш. - вступив у діалог напарник Решко.
- Вони надто хитрі. Бачили, що з голландцями витворили у фіналі чемпіонату світу. Ніби особливого видовища не показали, але який тотальний пресинг на кожному сантиметрі поля...- підтримав бесіду Мунтян.
- Дивіться-дивіться, мужики, ветерани прийшли нас підтримати ! - кивнув нападник Онищенко у бік поважних людей з медалями, які спостерігали за тренуваннями улюбленців. Деякі з них були в інвалідних візках.
- Ребята, работаем-работаем ! - бадьорий голос тренера Базилевича вкотре надихнув атлетів на майбутні звитяги.
- Що ж будемо боротися, іншого нам не дано...- спортсмени знову почали цикл інтенсивних фізичних навантажень.
Неочікувано для всіх першу гру у Мюнхені кияни виграли завдяки феноменальному голу нападника Олега Блохіна, котрий самотужки обіграв увесь німецький захист, пошивши в дурні навіть хваленого Франца Бекенбауера.
Наближався матч -:відповідь. Ажіотаж намітився нечуваний. Каси Республіканського стадіону в Києві спорожніли вмить. Вільних місць годі шукати. Їх не було, бо розподілили між різноманітними організаціями та колективами підприємств. За квиток на чорному ринку віддавали цінні речі з домашньої реліквії ! Отакий він гіпнотичний м'яч в кмітливих ногах футболістів.
- Ти собі не представляєш, як нам поталанило ! - вигукнув з порогу робітник київського заводу, що зайшов у гості до свого друга. .
- А що таке ? Лотерею виграв ? - перепитав ошелешено той.
- Більше ! Два квитки дали мені на виробництві як одному з найкращих слюсарів колективу. Дружина не схотіла йти на стадіон, каже, що шум і свист на ньому її дратує. Вона краще книгу почитає вдома. То ж, вдягайся, треба скоро йти !
- Та ти що таке говориш ! Невже я побачу це дійство ? - господар маленької квартири метушився, шукаючи потрібний одяг.
І ось вони вже буквально бігли на всіх парах до спортивної чаші, яка б мала напоїти їх шаленими емоціями. Так воно і вийшло.
- Ваші квиточки, будь-ласка ! - міліціонер оглянув швидко двох новоприбулих вболівальників.
- Проходьте ! 13 ряд, 37-38 місця, сектор номер 5.
Все...Гра почалася... О, Боже, нічого не чути. Гул більший, аніж на заводі. Здається, скоро вибухне цей вулкан переживань. Так і сталося двічі за гру, коли два рази м'яч побував у сітці гостей. І третій раз, коли закінчився поєдинок. Що тоді творилося там, словами не передати. Виверження Везувію, мабуть, не сколихнуло такі шари атмосфери чи стратосфери як це епохальне видовище. Рідне "Динамо" (хай і радянське, що тут вдієш) стало найкращим клубом європейського континенту. А для багатьох присутніх на тій історичній феєричній події ці моменти виявилися найкращими у їхньому житті.
