небо!
привіт. ти знаєш, ця осінь якась не справжня. в ній нема його. в ній нема тепла. в ній є Сонце, але нема самої Осені. є якийсь її замінник. замінник Осені. як смішною
мене переслідують каштани. вони всюди. чи це вже манія?
а підлога майже не брудна. ти знаєш? хоча ні, це знають мої штанию я якась розбещена небесним світлом... та перестань. це не смішною знову цей годинник він мене переслідує. 17.56...
небо, ти надто самовпевнене. пробач
твоя
Лорна.
p.s: Небо, сховай Сонце Дощем
|
|