Все почалося сьогодні. Я втратила її назавжди…Моя улюблена кружка відійшла у інший світ, світ розбитої порцеляни. Тепер залишалось тільки впасти на коліна і відчути долонями її безформність. А колись вона було схожа на глечик …з пандою (кумедна ,мабуть).Вона завжди тримала в собі єдину радість, яка залишалась від буднів - солодкий, чорний чай. Читала зі мною книжки, які я люблю більше, ніж людей, топлячи в собі мою загубленість і запах старого пилу та стертого чорнила. Вона хворіла зі мною, а потім одужувала, хоча на ній завжди залишались нові шрами( мама часто любила запхати її в мікрохвильовку). Коли починалась гроза я завжди відкривала вікно і сиділа з нею на підвіконні. В такі моменти вона була переповнена кавою , а я ,мабуть, миттєвим блаженством. Коли ми двоє ставали по вінця порожніми ,я зачерпувала нею запах мокрого асфальту, щоб вона могла відчувати. Ночі ми також часто проводили на тому підвіконні. Просто курили і слухали як кипить вода…
|
|
