Я замисливсь над плином часу.
Ніч лінивим безсонням бреде.
У віконці картини красу
Без перерви краде і краде
Моя сутнісь, - як дикий тарпан -
Все на зуби натхнення веде,
І душею, як вусом тарган
На підрамник картини кладе...
Запевняю - не зраджу красі.
У гірскім водопаді скупаюсь.
У ранковій до сонця росі
Захлинусь, і тоді здогадаюсь,
Що зоря у росинці згорить,
Що бджола чистотою уп'ється,
Що роса мені в ноги спішить,
Задзвенить, заіскрить, засміється.
Хочу жити у дикій красі -
Та кладу густо фарби картини -
І купатись у босій росі,
І чекати ранкові години.
У заполи проміння ловлю.
Горобці між дерев фуркотять.
Я нічого вже тут не зміню,
Бо не треба нічого мінять.
|
|
