Думаю, яка я погана. Що у мені такого негативного і неприйнятного іншими. Категорично записую усе на кавалок паперу і сотні раз перечитую. Дійсно. Мабуть-таки, не мала родитися! ) але ж народилася!)))))))))))))))
Значить для чогось я маю жити! Нещодавно дізналася своє призначення. І наміренна іти цим шляхом – вперед і уверх. То є тяжко прийняти усередині речі, які не розумієш, речі, які протистоять соціуму і іншим...
Дуже хочу поїхати до тієї Параски... Чую, що маю то зробити, хоча б для того, аби поговорити, відчути...
У мені зараз невимовно багато агресії, безсилля та сліз. Чи то є зле?..І кому до того є справа?
Нині в ефірі – Стінг...
Якби могла, зірвалася б з місця і полетіла, побігла, помчала, поїхала далеко-далеко... Відновитися. Переродитися. Пере...
Та на жаль... Дещо набуто, дещо втрачено. Благо, що існує ще внутрішня Свобода і Сни.
Я остатньо депресую на папері. Маю потребу.
Діти регочуть – веселять мене. Так довго дуріла з Озаром! Сама на мить стаю з ними дитиною. Прислухаюся до своїх нутрощів. Я вже з пів року відчуваю дитинку коло себе. Себто душу дитячу. Проситься. А я не впускаю... Не годна впустити у нелюбов.
Знов стає страшно. Вчора прочитала, що коли зачинаєш іти тим шляхом, на якому посилюються твої страхи – значить твій вибір правильний.
Знаєш, чого зараз найбільше страшно? Повного знецінення. І відчуття, що мене нема.
Дякую...
Думки матеріальні?
Тоді ще й страшно того, про що думаю...
Я погана?
НІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
|
|
