Як це все остогидло: така солодка брехня, спокуслива зрада, цей безлад який коїться в країні, колективі, сім*ї... в душі. Неможливе відчуття!!! Я сидів, дивився у вікно. І в сотий раз переконувався, що кінець світу близький... Спостерігаючи за подіями з своєї кімнати, я розумію щось змінити, піти проти такої стихії як Зло, без підтримки Добра - безглуздо! Так, розум це все розуміє, але серце рветься в бій, хоче змін, змін на краще. Але... але...
Так "цікаво" спостерігати за фейсами верховних діячів, які не влазять в екрани телевізорів. Їхнє "чесне" слово, яке не варте нічого, навіть самого слова "нічого". Ми плачемо, що живемо погано. А хто винен? Ті хто постійно обіцяють, даючи ли ше "чесне слово" як гарантію? Чи ті хто ведуться на це все? Думаю відповідь очевидна. Я не можу спостерігати за тим як вирізають парки, зносять заповідник, щоб лише задовольнити свої матеріальні потреби. Треба щось робити. Хіба Людина повинна бути доріжкою по якій ходять, витераю ноги "верхи"? Все можна змінити!!! АЛЕ... Думка про те, що краще сидіти і спостерігати, за цим всим, підтримана більшістю. От і все, складаємо руки і чекаємо кінця світу. Успіхів вам!
Це повідомлення було опубліковане в популярному журналі, відомій газеті і на одному з провідних телеканалів. Автора ще досі знаходять по частинах, в різних куточках України, а саме у відомих заповідних зонах. Прична смерті - нещасний випадок=)
|
|
