... Все як завжди...
5:30 - будильник нагадує, що пора вставати...
А так не хочеться. Тільки 5 хвилин тому була в чарівній країні з прекрасним принцем...знову будильник.
За вікном темінь, приходить розуміння,що нормальні люди в таку рань не прокидаються. Хоча нормальні люди ще й до 3-4 годин ранку не гуляють, знаючи що через 1,5 години втавати.
Прокинулась...
Потім душ, ретельно почистити зуби.., макіяж,.. зелений чай без цукру, пальто, сумка, ключі. Ніби все зробила, все взяла...
Далі знову по старій схемі: вулиця, холод, зупинка, маршрутка, метро, "Ой, це була моя нога!", тролейбус, університет. Одногрупники, "Привіт", поцілунок, усмішка, "ти добре виглядаєш" - нещирий комплімент, нещира усмішка... 5 поверх, лекція, 3 поверх, 2 пара, лабораторна по предмету, назву якого навіть не вивчила.
А потім додому. І знову тролейбус, метро, знову наступили на ногу, маршрутка, обід чи вечеря, стадіон, заняття спортом, душ,макіяж, гуляння до ранку. Друзі, вже щирі компліменти, дружні усмішки. І все ніби добре, але не вистачає чогось. Чомусь не така щаслива, якою хотілось бути. Мабуть набридло життя по плану, хочеться щось змінити, та не виходить, адже повинна все робити по наміченій схемі,провіреній роками, Це влаштовує, ніби...
Ось знову ранок, будильник 5:30, вставати не хочеться, навчання, і т.д... і раптом ВІН, і все перевертається.
- "Привіт",
- "Привіт".
Балачки ні про що, але це найкраще, що з тобою трапилося за останні місяці!..
Аж ось і ця мить зника. Ви розходитесь по домівках чи роз'їзджаєтесь по своїм містам, країнам. І ніби нічого і не було... Повертаєшся в буденність, в світ, де немає місця таким митям, де все розписане по годинах, хвилинах чи навіть секундах. Знову вставати по будильнику, пити чай без цукру. Але все вже не те, одногрупники вже не здаються такими зверхніми, і в метро люди стали ніби добріше, світ став іншим...
Ти помінялась... Лише одна мить змінила тебе назавжди... Дякую...
|
|
дякую
