Нарешті дописала реферат...про голодомор 1932-1933 років...32сторінки висмоктали з мене все живе,руки такі в'ялі,що оце друкування - це тремтяче натискання клавіш...треба лягати спати,щоб хоч якось відновити свою силу.
...ммм,сьогодні рівно тиждень,як я - вільна,вільна від тебе і від мого кохання...мені здається,що я тебе більше не кохаю,ти став порожнечою у моєму серці,яку я вже цілий тиждень намагаюсь будь-чим заповнити...а знаєш,я більше не пишу сумних віршів,мене на таке вже муза не надихає,бо моя муза - це вже не ти!!! стільки часу(я вважаю,що два з половиною місяці - це трохи великий термін)я сподівалася,що у тобі прокинуться якісь почуття,та марно...можливо,не вмію чекати,але,знаєш,чекати кохання,яке ще невідомо чи прийде,це теж не вихід.....я рада,що все закінчилося.живи своїм життям,ВЧИСЯ,я не хочу тобі мішати,на здоров'я!нехай тобі хтось інший цілісіньку ніч математику розв'язує!!! А я намагатимусь нарешті насолоджуватись життям,і ніколи першою не признаюсь в коханні,НІКОЛИ!!!
|
|