Ти знервовано докурювала вже другу сигарету. Кінчики пальців тремтіли, і попіл сам злітав вниз. Навіть попіл був вільним у своєму виборі і своєму польоті. Дурепа! Ти нафантазувала, що маєш право на щось краще, ніж приготувало тобі життя? Сіра мрійниця, і життя твоє таке ж – сіре! Ти не хотіла плакати, і не тому, що була сильна. А тому, що сльози існували незалежно від твоїх свідомих бажань і потоком лились самі. Хоча ти не хотіла цього. Як і мріяти. Як і думати, чому саме ти?.. Тобі хотілося змін, натомість зміни вперто не хотіли тебе. Вони оминали твоє життя десятою дорогою, намагаючись просто ігнорувати твоє існування у цьому світі. Не ти перша, не ти остання. Ти така ж, як і всі. Ти не краща, але і не гірша. Буденна. Звичайна. Тобі хотілося змінити все:
• друзів, які давно уже переросли твій рівень потреб
• кохання, яке було лише закоханістю
• смаки, які не приносили насолоди
• обстановку, яка пригнічувала тебе
• саме життя, яке складалося з суцільних заборон
Але ти не міняла. І не тому, що боялася перемін. Ти просто їх не заслуговувала, як не заслуговують і сотні тисяч інших скалічених долей. Не тому, що ти така погана. Не тому, що вони такі погані. Просто щастя на всіх не вистачить. Це дуже дефіцитний товар, який дуже дорого коштує. І справа не в грошах. Справа в тобі. Ти не заслужила. Бо ти не розумієш себе. Ти не розумієш інших. А що ти взагалі розумієш? Люди не змінюються – і це факт. З самого народження у нас вже закладений конкретний потенціал. Ти просто не розкрилася, застряла на якомусь рівні і не хочеш руху вгору. Ти боїшся, що не витримаєш цю планку. І не тому, що ти була слабачкою. Ти просто вдовольнилася найменшим, що тобі дало життя і ввійшла в кураж. А тепер, тепер важко буде щось наздогнати. Життя – це постійний рух вперед. Ти ж стоїш на місці. Ти дозволила собі кілька поблажок і тепер загубилася в нетрях буття. Ти звикла завжди брати, при чому у необмежених кількостях. Тепер ти знаєш, що значить не їсти майже тиждень. Тепер ти знаєш, що означає недосипати кожен день і тупо існувати. Замість того, щоб жити і радіти життю, ти по кілька разів на день перераховуєш свої жалюгідні гроші, яких з кожним разом все меншає і меншає. Ти стала матеріалісткою. Ти забула, що потрібно ще відчувати. Твоя таблиця Маслоу уперто диктувала інші пріотрітети. Ти докурюєш третю сигарету і вдихаєш повітря цього мрячного ранку. Повітря як повітря. Ти вдихаєш минуле, а видихаєш вже неіснуюче для тебе майбутнє. Це вводить в ступор, та ти вже звикла. Звикла не жити, звикла просто існувати…
КОМЕНТАРІ
23.11.2009 - 20:43
your_sin: Жесть какая-то если честно... Хоть большая часть близка мне по духу, ибо описываются мои чувства, но он тебя такое читать как-то... Не хочется...
24.11.2009 - 23:14
Це тупо плагіат "думок" моєї подруги, які я вилила в цю писанину... І вона, до речі, це зразу просікла - аж здивувалася влучності слів. А потім, потім вже я зрозуміла, що є тут і більша частина мого власного "Я"...
шкода, що знайомо... бо це не самі кращі думки з моєї голови... вони так і тхнуть матеріальністю і тупим існуванням добре, що хоч вихід завжди є, навіть з такого ступору!
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
