Я - дилетант і графоман,
Сиджу над купою паперу.
Ніяк не віднайду талант,
Усі старання - надаремно.
У смітнику мої вірші,
А весь письмовий стіл в чорнилі.
Слова сховались в комиші,
А образи вже зголодніли.
Втікли всі рими в нікуди,
А ямб з хореєм посварився.
І ритм в передчутті біди
Прийняв сто грам і розвалився.
Епітет від нудьги помер,
Паралелізм втопився з горя.
А тавтологію з'їв лев,
І троп шукає кращу долю.
Метафора пішла в загул,
Гекзаметр підсів на травку.
Лиш амфібрахій не забув
І все чіпляється, як п'явка.
Алюзія дитину жде,
Що з анапестом наробила.
А дактиль в армію іде,
Анафора геть знахабніла.
Бурлеск собі свиней пасе,
Іронія зламала ногу.
Оксиморона біс несе,
Речитатив заривсь в берлогу.
У евфемізма геморой,
Пеон завербувавсь в шпіони.
Синекдоха втікла в запой,
Метонімія - закордоном.
Я книгу вже надрукував
Під назвою "О незабудки".
Рецензію хтось написав,
У ній він вжив три тільки букви.
|
|
