Пригадалась одна історія. Потрапив я в одну місцевість, де на превеликий подив побачив багато ресторанів. Хоч це було мале село на березі моря, але ресторанів було багато. Я не сміливо запитав мого знайомого: “Навіщо так багато ресторанів в одній місцевості? Це ж невигідно! Людей тут мало живе, який же тут може бути прибток?”
Чоловік усміхнувся і запропонував зачекати деякий час. Вже вечоріло. За мить я зауважив, що поступово почали з’їзджатися машини і люди один за одним поспішали на вечерю кожен до різного ресторану.
Сонце заходило і червоні промені лягали на хвилі моря, вітер лагідно колихав прапорець, що виднівся на даху одного ресторану, куди ми попрямували. У затишному приміщені було дійсно багато людей.
“Ось стільки людей є у кожному ресторані” – продовжував тему розмови мій знайомий.
“Поясни мені, чому так? ” – далі настоював я.
І він майже шепотом оповів мені: ” їх тут дуже багато і всі вони мають майже однакове меню..... “- чоловік усміхнувся, а я ще більше здивувався від нелогічності бізнесу. Адже у всі втікають від конкуренції, а тут навпаки.
Ми замовили собі традиційну страву цього місця і він продовжив, смакуючи: “А секрет є той, що кожен по-особливому готує ці страви. І смак страви, хоч подібний, але все ж залишається особливим. Спочатку люди заходять в один ресторан із цікавості і куштують. Потім ідуть в інший. Коли віднаходять свій смак, тобто той, що найбільше подобається, тоді ідуть відразу до ресторану свого серця. Кожному хочеться відновити тут приємність, яку колись відчули.
Ось тому, власник ресторану сам заготовляє основу до своїх страв і рецепт не розкриває нікому.
Спочатку дійсно можеш не мати клієнтів, але не потрібно журитися. Вони знайдуться. Згодом будуть шукати лише твій заклад.”
“Головне залишатись постійним і вірним традиції своїх рецептів” - по закінчені вечері промовив знайомий. І запитався:”Ну, що тобі сподобалось?”. Я відповів, що так, але без радісних емоцій. – Хмм..значить, коли ти повернешся знову сюди, то піди у інший ресторан і тоді, можливо, твої очі загоряться від радості, як мої.
того вечора вертався додому задоволений з двох причин: повечеряв смачно і отримав мудрість життя. Хоча мене не покидає думка, вернутися туди і віднайти свій смак.
|
|
