«Я не саджу рослин багаторічних –
казав якось вже літній чоловік –
і цуценят здорових чи калічних
я не беру– через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
Й не хочеться, щоб пес осиротів
Коли з-за обрію посуне старість,
А як кончина – то і поготів»…
Та не послухав я і викопав криницю
і сад вишневий тричі посадив…
З криниці п’ю цілющу всмак водицю.
і маю у житті немало див..
В тіні вишень голубляться дівиці,
Скубе черешню хтивдітвора,
А цямринам вологи у криниці
Чоло схиляють мешканці дввора
А вірний пес пастиме до останку
Мій на землі, нехай невірний, слід.
Відвідає і там, де я останню бранку
Зустріну… музику невтішну під…
|
|
