Самотній вовк -присвчений людині, з якою я мала нагоду познайомитись і потоваришувати.Ця людина втратила кохання і попри все живе і радіє життю.Ц історія почалася в далекому минулому -більше 40 років тому.Вони одружилися, народилися діти.Діти росли і їхнє кохання тільки міцнішало .../Та сталося так- що у нього виявили цукровий діабет...Поки його лікували захворівши звичайною застудою жінка не помітить страшних признаків своєї хвороби...А коли нарешті піде до лікарів буде пізно...Уже нічого не допомогло її врятувати...Вона померла на Вербну неділю ...І він ледь не втративши здоровий глузд від болю втрати розуміє що жодного разу за 40 років життя ніколи не дарував їй квіти...
Ось тут і відбулося наше знайомство із дивакуватим змученим чоловіком, який щодня приходив по квіти...Чесно кажучи, перше враження було дивне -певно недарма кажуть "сивина у голову, а біс в ...".А потім одного разу, я мала необережність спитати-"Що сьогодні ваша пані хочуть?"У відповідь була тиша .Потім було багато сліз...і тихенька ледь чути відповідь-"Моя пані більше нічого не хочуть "