Попов Євгеній Вікторович
Дитячі роки
Попов Євгеній народився у с. Бобрик Роменського району Сумської області. Батько – Попов Віктор Миколайович народився також у с. Бобрик, а мати –
Попова Світлана Іванівна народилася у с. Чмикос Любомльського району Волинської області. У сім’ї є старша на п’ять років сестра Попова Тетяна Вікторівна,
Навчання
Євгеній проводив свої дитячі роки у дитсадку «Ялинка» у с. Бобрик.
У сім років пішов навчатися до Бобрицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. За час навчання у школі зарекомендував себе активним, креативним, талановитим, відповідальним, чесним, добрим учнем. Найкращі знання мав з інформатики та художньої культури. Навіть заступник директора Руденко Людмила Іванівна говорила: «Женя, твоя людяність, доброта є надзвичайно цінними. Залишайся і наділі таким. Твоя доброта до людей свідчення того, що мені випала честь навчати і виховувати справжню ЛЮДИНУ!». І правда Євген ніколи не відмовляв нікому, хто просив у нього допомоги.
На весні 2015 року Євгеній вступив до Роменського коледжу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на спеціальність «Обслуговування комп’ютерних систем та мереж». Він брав активну участь у житті коледжу, виступав на святкових концертах, брав участь у конкурсах та олімпіадах.
Творчість
Перший вірш написав 10 вересня 2011 року, але саме на студентські роки припадає найбільша кількість написаного. Він пише на теми, що найбільше хвилюють: з його пера виходили вірші про Майдан, про Революцію гідності, про Зиму, що нас змінила, про своє життя і життя своїх друзів, про навколишнє середовище, про кохання та світлі почуття.
Спочатку викладав свої вірші на сторінках соціальних мереж в Контакті, Однокласниках, Facebook. З часом подав свої вірші до літературного альманаху «Сонячна палітра» видавництва Лілії Стасюк. Вірші які були надруковані це: «Лети! Я знаю, що в тебе вийде…», «У світі брудом повного…», «Наше життя – неначе кіно…», «Клятва». Згодом Євгенію випала ще одна можливість на публікацію своїх творів у незалежному літературно-художньому журналі «ЛітераТ» №3 та №5…
Попов Євгеній мріє про публікацію своєї власної збірки, навіть декількох. Уже готові електронні версії майбутніх збірок, їхня обкладинка, оформлення, сам зміст віршів, але через скрутне фінансове становище поки що цій мрії не вдається відбутися… Але Євгеній сподівається на краще і гадає, що в нього все вийде. Потрібно тільки мріяти і йти до своєї мети…
|
|