________________________¶¶¶¶_________________________
_________________________¶¶¶_________________________
_________________________¶¶¶_________________________
____________¶¶___¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶___¶¶____________
__________¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶__________
__________¶¶¶¶¶¶¶¶______¶¶¶¶¶_____¶¶¶¶¶¶¶¶¶__________
___________¶¶¶___________¶¶¶___________¶¶¶___________
___________¶¶¶___________¶¶¶___________¶¶¶___________
__________¶¶¶¶¶__________¶¶¶__________¶¶¶¶¶__________
__________¶¶¶¶¶__________¶¶¶__________¶¶¶¶¶__________
_________¶¶_¶_¶¶_________¶¶¶_________¶¶_¶_¶¶_________
_________¶¶_¶_¶¶_________¶¶¶_________¶¶_¶_¶¶_________
________¶¶__¶__¶¶________¶¶¶________¶¶__¶__¶¶________
________¶___¶___¶________¶¶¶________¶___¶___¶________
_______¶¶___¶___¶¶_______¶¶¶_______¶¶___¶___¶¶_______
______¶¶____¶____¶¶______¶¶¶______¶¶____¶____¶¶______
______¶¶____¶____¶¶______¶¶¶______¶¶____¶____¶¶______
_____¶¶_____¶_____¶¶_____¶¶¶_____¶¶_____¶_____¶¶_____
_____¶______¶______¶_____¶¶¶_____¶______¶______¶_____
____¶¶______¶______¶¶____¶¶¶____¶¶______¶______¶¶____
____¶_______¶_______¶____¶¶¶____¶_______¶_______¶____
__¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶__¶¶¶__¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶__
__¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶__¶¶¶__¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶__
___¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶___¶¶¶___¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶___
_____¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶_____¶¶¶_____¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶_____
________¶¶¶¶¶¶¶¶¶____¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶____¶¶¶¶¶¶¶¶¶________
_________________¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶_________________
_________________¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶_________________
_________________¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶¶_________________
Терези
_ _ Здоровенькі були, кого не бачив! Панство, дозвольте виголосити промову. Власне, спало на думку вияснити для себе, чо’ опинився тут серед тутешнього панства, чо’ заманулося зареєструватись у «Клубі Поезії», в такому лячному, прилюдному місці, ще ј з присутністю перевірки авторських публікаціј редактором. Я не люблю клюбів, я — індивідуаліст, торопітиму в товаристві. Ще цього бракувало. Це ж мені соб-цабе, мене всі впізнаватимуть, кепкуватимуть, це не для мене! Я надто лацно відаю, що ся не вельми почуватиму тут у затишку. Мо’ я ся не роздивив напис на дверях? Зареєструвався курям насміх тут? Проте розкорушкавши свою курячу пам’ять, згадав, ще ледь навчившись читати складами, став писати друкованими літерами невеличкі цидулки. Часом писав то листи з малюнками, то тощо, полюбляв підписувати коверти. В молодших класах ЗОШ (загальноосвітньої школи) з товаришами вигадував кумедні казки з надуманими персонажами. А в старших класах СШ (середньої школи) був редактором стіннівки (почесним членом редколегії шкільної стінгазети). Відај, звідтоді вдалося утнути доштепну штуковину — писання словесного мотлоху. Мета виправдовує засоби. Либонь, через те я опинився тут. Я не боягуз, та я боюся! Боюся: чи я змо’, а чи здатниј досягнути успіхів на рожевому сајті сучасної поезії «Клубі Поезії» та зачарувати тих, що зібралися тут дотепністю, які би хизувалися мною. Я просто губитимуся серед цих велетів думки, цих таланів, ліпих з ліпих. Чи чень стрибнути вище голови, щоби бути в рівень з ними, не завдаючи собі шкоди? Я пројнявся впевністю, що закони гонору аж ніяк не потребують, щоби я за таких обставин ризикував життям. Ајбо як зробити, аби не згас інтерес до моїх праць? Я ж ся не спроможу постіјно писати щось цікаве. Чи буде з того пуття? Ба ні! Ти в сили особисті вір, а то не обминути втрат. Все-таки яка удача, що я зареєструвався тут, аудиторія буде біля моїх ніг, — це најліпше, що зі мною могло відбутися. Це моя коронна арія. Сиріч потрібно хутчіш скористатися цим. Нічо, я знајду собі нагороду в свідомості, що вчинив правильно, бо зело сподобав цеј веб-вузол поліпшеного планування, хоча ј не більше за Різдвяно-новорічних веб-сајтів. Дякую всім тутешнім мешканцям за ласкавиј пријом до клюбу! Сподіваюся, що моє товариство буде вам ајно само приємне, як мені ваше. Ходіть здоровенькі!
|
|