Віра – це те, що допомагає встати, коли вже лежиш лицем у багні. Віра – це те, з чого, по суті, складаємося ми, окрім 86–50% води. Віра – це те, що існує поза часом, поза нами і без нас. Віра – це коли у суцільній темряві світиться вогник життя, що здатен сформувати нову планету з хаосу довкола. Віра – це нескінченний витік енергії, реанімація серця, це те, чим можна ділитися з тими, у кого зосталася лише пустка замкненої кімнати. Віра – це прорізане кимось вікно тієї ж кімнати. Віра – це золото найвищої проби. І коли вже ні любові, ні відчаю, ні болю – є віра!
|
|