я розбиваю бетоннії стіни
прокладаючи новий свій шлях
крізь уламки,
крізь крики,
крізь тіні
із надією в руках.
Обережно,щоб її не зламати
огортаю тілесним теплом
це останній промінчик світла
він хоч трішки вгамує тривогу,
яка розїдає моє нутро
самотньою,нічною дорогою.
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.