сьогодні може бути мій останній день...
телефон мовчить.
пишуть тільки відповіді, хоч і Аня написала перша, але в мене рахується все після 10 вечора...
нажаль вона не вписалась в ліміт
а телефон мовчить.
страшнувато...
все таки смерть то не на кожен день, коли воно далеко то і страху нема, а от коли зовсім близько то трішки є ностальгії)
страх...
я ж колись поборола цей бар'єр)))
напевне то лиш тимчасово)
ах як страшно...
кремація...сльози мами, страждання тата і падіння брата...
тату то вже придумане для них)
я поєднала їх в один символ)
вони для мене одне ціле...АNV.
навіть картинка готова...жаль не на моїй руці)
страшно)
до жуті страшно...а вже 8.18 вечора...телефон мовчить)
па.