Це була саме така єгоїстка яких я ненавижу... Ці безкінечні розмови по телефону, дзвінок за дзвінком. Відома?- Напевно... Красива?- Так... Захотілось доторкнутись до неї, але Ні не потрібно. Стримуюсь щоб не заговорити з нею. По її розмові із абонентом на іншому кінці розумію, що вона ФотоМодель, хммм недивно. Адже така Вродлива, Недосяжна. Здається я починаю про неї мріяти... Стоп кажу собі востанє, і відвиртаюся від її манливої краси. За вікном потяга блимають вечірні вогники, станція за станцією, долаю кілометри. В голові остання пісня Скай. На небі загорілась перша зірка. Венера. Напевно в цьому не розуміюсь, але вона так Чарівна і Недосяжна як Дівчина що навпроти мене. Дивлюсь швитким поглядом на неї і знову ховаю очі в темноту. Навіщо я знову це зробив? А Вона зацікавилась...))) в її очах було написане питання: чому ти не такі як всі, чому не знайомишся зімною адже я Казкова. Ігнорую погляд і гублюсь в сутінках чергового міста , що пролітає за вікном. Остані хвилини, речі зібрані. Час покидати вагон. Погляд в погляд без емоцій лиш інтрига і зацікавленість один одним. Перон, двері зачинились, поштовх теплого повітря від останього пробігаю чого вагона, силуєт за вікном зникає так швидко як заряд телефона коли блукаєш по мережам в інтернеті. -Це її навчить, не кожен клює на красу що зовні. Подумав я і чомусь посміхнувся.
Після цього минув тиждень , я по проханню друга приїздив до нього у Вінницю, щоб допомогти у справах. Коли сів в тролейбус почув знайомий голос... Я прижмурив очі і повернувся в протилежний бік. Навпроти кондуктора сиділа саме та Діва із вечірнього потяга Київ-Трускавець. Це не можливо, чому знову вона і навіщо доля звила нас знову разом? Вона переводить свій погляд на мене і через секунду впізнає незнайомця з яким їхала. Посмішка, грайливий рух рукою, -Що означає це??? Тролейбус зупиняється і дівчина немов з картинки оживає і рухається в мій бік... В голові питання: Зараз її зупинка, можливо просто хоче пройтись тролейбусом, але точно не до мене. Мить і її рука торкається моєї. Слова що вона сказала потім змушують серце битись на повну. Невже я поміняю думку, що до єгоїсток, можливо це і є те що мені потрібне?... Байдуже головне те що ми зішли разом на зупинці, на якій з нас ніхто і не думав сходити. Музика.. Чую знайому музику з балкону Будинка. Це Скай, останя нова їх пісня Скай-Любов...
|
|
