Посміхнися до мене,посміхнися не раз
Посміхнися весною до літа
Твоя посмішка краще коштовних прикрас
Вона ніжна, ласкава, привітна
Посміхнися до мене крізь простір і час
Через бурі, негоди і втрати
Щирий вогник у посмішці рідній не згас
Допоможе усе подолати
Посміхнися до мене – і я посміхнусь
Я розтану душею, воскресну
Я на посмішки мов на ікони молюсь
Вони чисті, святі і божественні
***
Так дивно усе починалось
Ти ніжно до мене торкалась
Гарячою шкірою - тіла
Так скромно і трохи несміло
Я сам собі дивним здавався
Тебе, наче казки торкався
Ти шарфиком сноту прикрила
Я зняв, й вкрив цілунками тіло
Цілую, торкаюся, пещу
Сьогодні тебе я розбещу
І там, де ти тільки бажала
Вуста мої все цілували
Здавалося б з шкіри та плоті
Всі наші цілунки солодкі
Здолали ми грань непорушну
І от…
…вже торкаються душі
***
Під колесами – місто
Над дорогою – небо
І слова, мов намисто
В вірш збираю для тебе
На зупинці ввійде кохання
Таке молоде і зелене
Щастя – не три бажання
А коли ти чекаєш на мене
Місто ховається в шати
Почуття у туманах зі снігом
А кохання росте крізь грати
І розтоплює в серці кригу
|
|
