Я син степовички
І цим я горджуся.
Увійшло у звичку -
Труднощів не боюся.
Я син трудівниці,
Що в полі зростала,
Де вперше вдихнув я,
Було мені мало,
Той запах пшениці.
До степу та сила
Мене все звала...
Там міцно я став,
Учився і ріс,
І вперше кохав,
І перший зробив покіс.
Почула б ти серця мій стук
І вернулася,мамо,
Торкнувся б губами
Твоїх мозолястих
Натруджених рук.
Я син степовички
І не соромлюся,
Хороша ця звичка-
Трударями горджуся.
В.РИБКА
|
|