Мій Львів неодмінно має очі сіро-зелені,
Котрі викликають нестримне бажання їм цілувати повіки.
Корицею і карамеллю лоскотати легені,
Нахабно брехати у клятвах: "До скону, на віки..."
Не зважати на вічні затори, мов тромби в судинах.
Перекрити любов - то фатальна загроза краху.
Бо корона для цісаря цінна, коли єдина...
А якщо вже програв, то хоч крилами не розмахуй.
Перелітним птахам не властиво на пів дорозі
Викидати баласт: зайві спогади чи пір"їни.
Металеві серця в їхніх грудях з"їда корозія
І вони стають схожі на мапу цієї країни.
А коли їх змучені тіні пролетять по сірому бруці,
Я заплющу свої очиська і лукавство в них погашу.
Фіолетові грона тиші розірвуть ненависний шум...
Ти подумаєш: Боже, де отакі беруться?
20.09.2011
|
|
