Ніна Незламна: З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ШАНОВНА МАРИНКО!
Здоров"я міцного, як скеля
Щастя земного, як весна
Прибутку життєвого, як дари осені!
Нових досягнень у творчості! Хай збуваються всі мрії!
Немає більш відповідального процесу,
Ніж з днем народження вітати поетесу...
Ще й не просту, а вкрай талановиту,
І серцем і душею для усіх відкриту!
До цього треба ще додати побажання -
Щирого великого і світлого кохання!
Але це основне: нехай завжди і всюди
Вас високо цінують діти й інші люди.
І щоб як завжди - серед інших поетес -
Ви викликали самий незабутній інтерес!
Хай вічно будуть неповторні Ваші вірші
Проникливо чарівні й тільки наймудріші.
Анатольевич: Світланочко! Хоча Ви на сайті буваєте меньше, ніж у ФБ, але хочу і тут Вас поздоровити. Ви справжня окраса і сайту, і ФБ. Усіх благ та нехай Бог хранить!
26.08.2021 - 20:50
Яка приємна несподіванка! Дійсно, я дуже рідко буваю в клубі, тож вражена Вашою увагою. Дякую сердечно за привітання і слова, які зігріли душу. Хай береже Вас Господь!!!
Ніна Незламна: ДОРОГА НАДІЙКО! ЩИРО ВІТАЮ ВАС З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
ЗДОРОВ*Я, МИРУ І ТЕПЛА! ЩАСТЯ, ЛЮБОВІ І ДОБРА!
НЕХАЙ СХІД СОНЦЯ ЗАВЖДИ ПРИНОСИТЬ РАДІСТЬ
ЩОБИ ЗМОГЛИ БАЧИТИ У ВСІЙ КРАСІ ЦЕЙ СВТ!
ХАЙ РІВНА ДОРОГА ПО ЖИТТЄВОМУ ШЛЯХУ
і КОЖЕН ДЕНЬ ПРИНОСИТЬ ВАМ УДАЧУ!
@NN@: Спориші не толочені, не зламане віття бузку.
Нині день коли ви народились для Бога.
Йшли широким шляхом,не шукали шпарину вузьку,
Ваші щирі вірші, то над смертю гучна перемога.
Веселенька Дачниця: Доброго дня, Маринко!
Читаю Вісник 12 МПК і бачу знайомих з нашого КП, в тому числі Ваш твір "Кохання"- Скажу коротко -СУПЕР! Бажаю бути в трійці кращих, а я в 72
А як Ваш результат конкурсу, що ми переписувалися?
14.06.2021 - 22:10
Доброго дня! У тому була третьою. Зараз там же поки йду 4-та. Та я зараз намагаюся відкрити табір до липня. Тому незважаю на місця. Дуже хочеться діток оздоровити. За вірш кохання отримала 3+, 2- ще два члени журі не виставили
Веселенька Дачниця: Доброго Вам дня, Олю!
Читала Вісник 12 МПК і знайшла знайомих з нашого КП, в тому числі Ваш твір "Ти будь зі мною"-дуже гарно. Бажаю бути в трійці перших.
З повагою - Віра (Веселенька дачниця)
14.06.2021 - 17:46
Щиро дякую за такі побажання. Я ще свого примірника не отримала і ще не бачила. Можливо, вже завтра прийде на пошту. Я перший раз беру участь в такому конкурсі. Ще раз, дякую. Натхнення Вам і творчих успіхів!
Променистий менестрель: Солнечной начало стиха Б.Пелагее Объём не помещается
Бабушке Пелагее
посвящается
Где ж голубь белый, где та синь,
Что облекает нас Нирваной?
Хочу я небо попросить,
Чтобы явило мне нежданно
Тот образ, что давно влеком,
Родной, небесной, белой Феи,
Что улетела далеко,
Душа бабуси Пелагеи.
Слова ты мудро берегла,
При жизни ими не сорила,
Глазами только лишь звала,
И рядом посидеть любила…
Досталось Ей, чтоб по судьбе
Быть злой и раздраженной жизнью,
Но нет, как будто бы обет,
Был мудростью Ей дан, и живо,
Она невзгоды вновь несла,
Переступая чрез преграды:
Не жаловалась, не кляла,
Не требуя себе награды.
Не обсуждала никого,
Не раздавала всем советы,
Но в памяти моей, заветы,
Их берегу, главней всего.
Где ж голубь белый, где та синь?
Что там Душой ее летает,
Лучи мне счастья посылает,
Прощенья я хочу просить.
Не приласкал, не досказал,
При жизни, славной белой птице
И, в час последний, отлучился,
Не попрощался, а узнав-
Уж было поздно, улетела
Жар-птица, бабушка моя,
В те несказанные края,
Откуда писем ждать не жди,
Уж все сбылось и отзвенело…
Где ж голубь белый, где та синь,
Что нас с тобой соединяет
И Душу трепетно ласкает?
Надежду встречи мне носить…
В другой уж жизни… кем там будем,
В каком родстве, но Сердце чует,
Тропинки рядом пробегут,
Друг друга души там найдут.
Вдруг, белый голубь, мне на плечи
Садится, нежно что-то шепчет…
-Но кто? В ответ лишь воркованье,
Твое, бабусино, сказанье,
Что сбудутся
Променистий менестрель: Солнечной. Стихи Бабушкам: Начало
Бабушке
Елизавете Герасимовне
посвящается
Ну, вот и встретились мы вновь –
Бабуся старая родная,
Бабуся Лиза дорогая,
Мой ключ к добру – родная кровь.
В хожденьи к тайнам доброты –
Бабуся Лиза был мой странник
И для Души как вечный праздник –
К Сердцам прокладывать мосты.
Да, сколько радости, тепла
Моя Бабуся подарила –
На десять жизней бы хватило –
Всем людям Ты Любовь несла…
Твоим добром живу сейчас –
Его ношу с собой по кругу,
Дарю и встречному и другу,
Но всё горит твоя свеча…
В той жизни шли мы средь дворов…
Не горевали, а смеялись
И оптимизмом заряжались,
И жизни радовались вновь.
Чтоб по ступеням Дух поднять:
Жизнь не подарок – лишь страданье,
Земных невзгод есть обузданье –
Тогда лишь мудрость Старцев внять…
Что ж – жертвы приняла всю власть
И до последнего крепилась,
Несла Ты карму и не злилась,
Страданья «выпила Ты всласть».
Тебя за всё благодарю…
Мы были вместе не случайно,
Любила Ты необычайно
Всю жизнь… и даже на краю.
Пути ещё когда-нибудь
Я знаю, вновь пересекутся –
И Души, коль опять найдутся –
Меня узнать не позабудь!
Ну, вот и встретились мы вновь –
Бабуся старая родная,
Бабуся Лиза дорогая
Мой ключ к добру – родная кровь.
20.07.2001г.
Бабушке Пелагее
посвящается
Где ж голубь белый, где та синь,
Что облекает нас Нирваной?
Хочу я небо попросить,
Чтобы явило мне нежданно
Тот образ, что давно влеком,
Родной, небесной, белой Феи,
Что ул
СОЛНЕЧНАЯ: Прочла про то,как Вы написали о себе кратко...)
Я просто не смогла не полюбить вашу бабушку и то место где Вы Родились!)))
Всё на столько прекрасно!...))
Схоже с моим очень нежным детством...)
Я просто погрузилась в это состояние любви и ощущений запахов природы....,в котором так похоже и неповторимо пахло моим детством тоже...
А ещё... моей,похожей на вашу бабушку , пробабушкой...)
Спасибо Вам за Вашу красоту души...слова,которые так чувствительно и почти реально помещают нас в атмосферу неповторимого прошлого!))))
Любви...добра...счастья и радости Вам!)
А еще....много БОЖИЕЙ БЛАГОДАТИ ДУШЕ!))
05.06.2021 - 16:06
друга души там найдут.
Вдруг, белый голубь, мне на плечи
Садится, нежно что-то шепчет…
-Но кто? В ответ лишь воркованье,
Твое, бабусино, сказанье,
Что сбудутся мои мечты.
Услышала Душа твоя,
Я знал, что здесь витаешь Ты.
Лишь Сердце образ твой «услышит»,
Как будто рядом кто-то дышит…
Тут птица белая взлетает…
Прощай, до встречи. В небе тает…
01.12.2001г
Если поместится то и стихи Дедушкам помещу для Вас.
Діду Вікентію Ш.
Як грала скрипка в ранкову дзвінь,
Смичок грайливо гасав по струнах –
Сусіднім дахом все бігла тінь,
Звучали ефи, сплітались руни.
Душа у світ цей тримала злет:
Киплячий, буйний, гіркий мигдальній.
Не твій, а чийсь панував бенкет,
Та все ж як бажаний, пожаданий...
Десь хаос ночі подівся геть,
Лоскоче Сонце, а скрипка плаче –
І ельфи в серці долають смерть;
День в кольорах весь – побіда значить...
Відкрий же доле – ця воля в нас
Чия? І хто ця натхнення птиця?
Нам віють вітри з гори Парнас...,
Неждано кличуть із неба лиця...
...Звичайним був він, та не як всі –
То ж мрійник ніжній, тонкий умілець.
І мандрувала життєва ціль
В етапи й строк до згоряння крилець...
То щастя плине, екстазу хміль
Охопить сяйвом у феєрверках...
То звідкись туга й душевна біль –
Злий фатум долі... і стогне дека...
Розкаже скрипка душі твій світ,
В ній звук сурдини і флажолети...
Блакитноокий мій рідний Дід –
В земнім не стрівся..., бо канув в лету...
19.05.2006р.
Пам’яті
безвинних жертв репресій
Діду Оксентію Р.
диптих
І
Загадковий Дід Оксентій,
Був Матусі батьком він.
Збереглося з „документів” –
Хата, сад, город і хлів...
А вже після, папірець той
Реабілітації...
Де могилка? Чи є хрест там?
Горе всеї нації...
Поріднила всіх могила,
Обмовлянь покрила тінь –
Розговілась чорна сила...
Чи ж піднімемось з колін?
Отаке страждання дике
І йому й сім’ї – за що?
До трудів кривавих звикли...
Не судилося,... пішов...
Був чи ні іще страшнішим
Час, де жити довелось?...
Доле, доле – темна нічка...
Ангел може скаже щось?
ІІ
Родина ти моя небесна,
Як тяжко… мучуся без вас –
Лиш в пам’яті вже стільки весен.
Думки у рідний край щораз…
Тріпоче й рветься серце в грудях –
Так кожну хвильку, кожну мить…
Стражденний і безвинний люде…
Хоч і «не зарікайсь суми»…
Душа моя, зболіла птахо,
Злітай туди тай подивись –
Там тихо в’ється сум над дахом,
Де щастя ллялося колись…
Там небо в зорях, коло хати
Сім’я вечеряє моя
І діточки, і їхня мати –
Мене ж відтяли… і гноять…
Скриплю, терплю – собі: «Оксентій,
Христос все витримав за нас…
То може й це в Господнім сенсі,
Знаття б – в чім наша є вина?
Мужам тут сльози лить негоже,
То ж не кляну нікого, Боже –
Прости й допоможи сім’ї,
Життя їх – то мій світ в імлі…»
Гостьова книга: 
