Чому так дивишся, чому?
Весь світ в очах твоїх зелених,
То крізь байдужості пітьму
Чом знов так дивишся на ме́не?
Чому,чаклунко, погляд твій
П’янким туманом огортає?
І Душу ЗВАБЛЕНУ вертає
Моїй свідомості живій.
Чому так дивишся завжди́?
Хіба ж НАВІКИ все так склалось?
Чому в очах твоїх – «Не жди!»
Хіба ж в житті УЖЕ ВСЕ сталось?
Чому так дивишся? Чому
Жорстокий вирок наче свято?
І клятву вірності німу́
Кричить душа моя розп’ята!
