Пора здійснити національний атентат!
Одним з дієвих методів боротьби, що використовували УВО та ОУН є – атентат. Вони являли собою знищення чиновників та просто людей, котрі причетні до вчинення антиукраїнських дій, та проявляли чи пропагували лояльне ставлення до окупаційної влади.
Крізь призму часу, глянувши на ситуацію, що склалася в сучасному просторі, варто поставити перед собою складне питання: «Чи не пора здійснити національний атентат?
Олянувшись навкруги, з розплющеними очима ми побачимо анексований Крим, чотири роки війни на сході України, відкриті виступи та антиукраїнські агітації, пропаганду «русского міра». У всього цього одна причина: безхребетність та заангажованість влади, що вже давно танцює «чічьотку» під балалайку Кремля. Вони відкинули наші національні інтереси далеко в минули, подаючи на блюдечку образ українського націоналіста, опираючись на свіжі історичні нариси, як фашиста та безпардонного месника, що нехтує всіма моральними принципами.
Здається, що досить уже керуватись гаслом: «Ударили в праву щоку, підстав ліву». Такий підхід до ситуації лише послаблює українські позиції та ховає дух одвічної стихії до широких кишень можновладців. Кожного дня ми бачимо все нові смерті на фронті. Та кожного дня чуємо стандартне «немає наказу». А накази, нікому не секрет, це та ж сама «водка і сільодка під три струни балалайки».
Коли під кордоном гуртуються грозові хмари…
Коли смерть забирає найкращих…
Коли обіцянки та реформи вже наповнили по вінця діжку терпіння.
Можливо, пора здійснити національний атентат?
Око за око, панове. Тільки такий підхід відкриє вихід із ситуації, що склалася на наших теренах, бо мовчати та тихо опускати голову – це стратегія слабких. Плакати за втраченим та не здобутим – це стратегія слабких.
Діяти та перемагати – це підхід переможців. Вчити та пропагувати – це мета переможців. Славному народові славного минулого – славне майбутнє.