Я завжди намагалась зі всього виносити щось хороше, завжди навіть у самому темному вміла знаходити щось світле. Вміла розгледіти навіть у найбільших покидьках щось добре. Я завжди шукала і знаходила у всьому якусь красу, я завжди цінувала кожну хвилину, як хорошу так і погану. Навіть погані моменти нас до чогось готували, навчали і загартовували, а це добре. Отже і у поганому не все так погано, як здається, варто тільки придивитися і зрозуміти. Я зовсім не була найщасливішою дитиною. У мене не було всього чого б я хотіла і про що мріяла, і тут йдеться не лише про іграшки, солодощі, життя на широку ногу, хоча і цим я далеко не була забезпечена. Тут йдеться про щось більше, про щось важливіше, про те, що не можна купити за гроші та виграти у лотарею, тут йдеться за щось набагато цінніше. Але я не жаліюсь та й ніколи не жалілась. Я завжди ціную те, що маю. Є ті кому було набагато гірше аніж мені, і є ті кому відповідно було набагато краще. Але я завжди не дивлячись ні на що, вміла знаходити прекрасне у всьому, я вміла бачити щастя у найменших дрібницях і вміла його відчувати на повну.
За моє життя у мене було багато чого хорошого, але я завжди знала, що чогось дійсно кардинально хорошого я ще так і не пізнала. І я жила з цією думкою до тих пір, поки у моєму житті не з'явився - ти. Тоді я все зрозуміла. Ще одне, те дійсно хороше в моєму житті - це ти.
Саме тебе я чекала. І саме ти був той відсутній елемент. Той останній фрагмент якого мені не вистачало, щоб нарешті закінчити збирати свій пазл.
Але тепер всі пазли на місці. Тепер все по своїх місцях. Тепер я дійсно щаслива.
І хоч цей пазл вже зібраний, та є ще один, для нас, звісно величезний й довжиною в життя.
У нього на коробці така гарна картинка, й називається пазл, " ми одне ціле - ми сім'я".
Починаємо складати? Лиш двоє, ти і я.
І наприкінці, підводячи підсумки, на запитання, "а що хорошого я винесла з життя?", я посміхнувшись подивлюсь на пазл, де ми з тобою сім'я.
