Я прокинусь близько опівночі.
Обведу поглядом пусту кімнату.
Годинник в такт відбиває марш вічності,
Ведучи стрілками цифри на страту.
Думки наповнюють хвору голову.
Карбуються мов долотом на граніті,
У вуха вливають гарячим оловом,
Слова, що не варті жодної миті.
Холодні стіни вкриває інеєм,
Малює стани відвертих постатей,
А за вікном безликими тінями,
Ніч до кімнати тихо моститься.
Шкрябає. Драпає. Суне нестримано.
Оком незрячим вдивляє у вікна,
Димом стелиться поміж шпаринами.
Страшно. Здається, я наче осліпнув.
Кров застигає у венах холодом.
Тіло сковує... Не ворохнути.
Страх ранить душу сталевим молотом.
Мені би заснути.
Швидше б заснути.
ВолодимирУхач
#Володимир Ухач #Delirium
Конкурс для друзів та підписників:
