Дереться вгору сіромаха Каїн
В пересічних, бува і чорних, буднях.
І все назад зверта, синочок блудний,
Майбутнє хоч цікавить, та й лякає.
Бо страшно зазирати в невідоме,
Хай і набридла метушня по колу,
Два кроки уперед – мерщій додому.
Чи не готовий ще, чи вже і кволий.
Доводить Каїн сам себе до сказу,
Але ж і не лягає помирати,
Напружує, з якогось дива, м’язи,
Дивись і вирветься на волю. Раптом.
Дереться вгору сіромаха Каїн
В пересічних, бува і чорних, буднях.
Куди ідеш, людино, що шукаєш?
Мабуть, таки, мандруєш по майбутнє.
