Ніч… День… І знову ніч…
Нічого не змінилося, як завжди.
Я не опускаю співчутливих віч,
Навіть, якщо жорстока правда.
Чому я не інша? Чому особлива?
Я частина того, чого вже немає.
Я зникла, я – давно вже не дитина,
І дуже рідко душа моя співає.
Я зникла в тумані, сховалась в печері,
Дитина, що мріяла стати усім,
А виросла й стала троянська Єлена –
Призвідниця сварок і війн.
