А що ж ти, найманцю, бачив, крім болю війни?
Комашці, травинці вмів у житті радіти?...
Байдуже тобі, чиї умирають сини,
Батьки, наречені, чоловіки і діти.
У тебе є принципи? Зве тебе бог війни?!
Грабунок, убивство! – ось твоя роль на сцені.
А «доблесть і слава» – заждалися в сатани,
Бо душу продав ти за папірці зелені.
А що тобі сниться, іудо, окрім смертей?
У зорях небо? Усмішка дівчини? Квіти?...
Криваві дороги та сірий холодний глей,
В якому тобі вже скоро прийдеться гнити.
А скільки думок – то й стільки гріхів, тож нехай
Ця думка сьогодні – виважена й відверта!
Мене ти за неї хоч, Господи, не карай:
Бо думка про те, що бажаю найманцю смерті.
