Про нас.
Я не хочу більше писати про нас
Не в мені ця вина
і вона не твоя
Я напишу про то що відбулось між нами
Бо мені це цікаво
Цікаві ці драми.
Один він і вона одна
Самотньо їм
Не пють того вина..
Він замітив її ,
не заміжня вона
Розумна,
Гарна,
Як цвітуча весна.
А він весь такий
Не буває простий
Не серйозний
Й не вірить
В життя без надій
Зацікавити чимось його,
Це проблема
Заківився сам він,
Й написалась поема
Поема
Ні початку
і не має кінця
Ця поема на така вже й проста
Він писав ,
про свої почуття
Про проблеми
Що не знає вона.
Але їй не цікаво читати слова,
для неї ,нікого давно вже нема,
Він добре це знає,
він вірить в дива
Він бачить той світ
Де вона не одна
А вона,
І вона не проста
І писати про неї
Це ніби війна
Ти воюєш за право
На гарне життя
Де він і вона
Разом до кінця.
Смішні ці слова
Але не для всіх
Не вірить вона
Вірить він в них
От псих
І що це за псих
Покохав без взаїмності
І досі не стих.
Ну що це за псих
Хай краще би зник
Він справді б не зміх
Він ніби привик,
Себе так дурити
Себе не любити.ш
На що він надіється
Хай краще десь дінеться
Нехай вже прокинеться
Нахай так не світиться
Світиться.
Бо полюбив ,
Полюбив
Бо не зрозумів,
Не зрозумів
бо ще дурний
Ще дурний
бо молодий,
Молодий ,значить
живий ,
Наївний і в цьому смішний,
Та не для всіх
Лиш для неї й отих
Таких самих
як він- смішних.
Ми всі смішні
І тим прості.
Ми всі дурні
І тим прості.
Ми всі одні
Тому ,й прості.
Тому ми пишим ці вірші
Щоб не з проста
Не просто жити
Не просто
ГІрку воду пити,
Тому хотілось
Вино з нею пити
Від того винаго
весело жити.
Та ще й би
Красиво й не больно.
Звичайно ж спокійно,
Приємно і взаїмно.
А вона
Як завжди одна
І з нею б випив вина,
А він
Завжди сам
Завжди один,
Тягне міх
Набитих провин.
Він запутався,
Пише їй ті вірші
Поможи йому,
Відкривати в собі
Ці слова нові,
Й будувати мости
Щоб були вони
На радість тобі
А вона.
А вона як
холодний кришталь
Дуже холодно
Це пройде ,
В сіру даль.
Ти пойми мене
Між рядками цих слів
Я боюсь тебе
Я не все розповів.
Що ховаєш ти
Ким ти є на цім світі
Розкажи мені
Вийди із тіні
А у відповідь
Одна глухота
Не поділиться
Зі мною вона
І почалась поема
Про життя моїх мрій
Получається в мене делема,
Через світло гарних надій
Світло.
У грядях пече
Коли вона йде ,
Дуже близько .,
Почну говорити до неї,
І я задихаюсь
Я дивлюсь їй в очі й на неї
І я заїкаюсь
А потім як завжди тікаю
І знову ,
Її я шукаю.
Я боюся її
Я боюсь що як би
Все було б навпаки
Вона би здійснила всі мрії мої.
І чому я боюся
Чому через неї об стіну
Головою я б'юся
Я не знаю
І воноо
Тяне мене
Тяне цей страх
Важко все це
Не пояснити сердце моє
Сердце моє.
Сердце моє !
Сердце моє!!
Скільки часу іде
А ти тЕрпиш все це.
Сердце моє зрозумій
Про неї навіть не мрій
Вона
Не полюбить тебе
Вона не шукає тебе,
Скільки тобі повторяти
Не треба за нею вмлівати
Не муч себе
Сердечко моє.
А може вона чогось не замітила
Як сердце моє
Біля неї так билося,
Натхнення від неї
До мене так лилося.
Я ж їй нічого сказати не міг
Вічно біг і біг.
Біжу
І знову вертаюсь і знову тікаю
І знову вмираю
І знов оживаю
І знову радію
І знову я млію
Я мрію
Й усобі
Тримаю надію
