Твій образ загубився вдалині.
Густий туман сліди усі заплутав.
Холодний дощ надію обірвав,
Коли попав в мою самотню душу.
І навіть сонце не розтопить лід,
Й нова дорога не заглушить спогад.
Ти як веселка, появився й зник,
І де знайти тебе, не відомо нікому.
Іти вперед ще не хватає сил,
І вітер в спину вже не підганяє.
Ти як стіна – усе загородив,
І молота з собою я не маю.
Ти скрізь, й тебе ніде нема.
І навіть в снах тебе терпіти мушу.
Забути хочу, та старе життя,
Ще довго я в минуле не відпущу.